мерзкая, бездушная тварь
06.05.2014 в 15:37
Пишет Amaru.:Зараз про-українські активісти закликають не святкувати День Перемоги. Основний - і хоч якось адекватний - довид: не треба шанувати зміну одного узурпатора на іншого. Так то воно так, але ...
Я от святкувати буду.
Тихо вдома згадаю історію сім'ї, згадаю загиблих родичів, згадаю, про яки жахи війни розповідала мені бабуся. І буду радіти - не перемозі Радяньського союзу, не за нього воювали діди, яких так часто згадують - а тому, що та війна закінчилася. Тим, хто говорить: "не час святкувати, в нас нова війна" - відповім. Так, зараз теж неспокіні і складні часи, гинуть люди, але усі ми розуміємо, что це дві великі різниці, як говорять у нас в Одесі.
Згадаю я як загиблого прадіда від рук німців, так і загублену прабабку з двоюрідним дідом, яких репресували "Совєти". Дві сторони тієї війни викликають обурення, але Німеччина - держава, що відчуває свою провину за неї і за свої дії. Росія же ж як нащадок СРСР відчуває себе лише переможцем, усюди правою й непогрішною.
До біса колорадів, які зробили символ Перемоги (сумнівний символ, але ж так вони його позіціонують) власним, а також намагаються привласнити собі саме свято.
Я українка, і я буду радіти не перемозі СРСР або тим паче Россії, а закінченню страшної війни, так само як і нормальні, незомбовані росіяни.
URL записиЯ от святкувати буду.
Тихо вдома згадаю історію сім'ї, згадаю загиблих родичів, згадаю, про яки жахи війни розповідала мені бабуся. І буду радіти - не перемозі Радяньського союзу, не за нього воювали діди, яких так часто згадують - а тому, що та війна закінчилася. Тим, хто говорить: "не час святкувати, в нас нова війна" - відповім. Так, зараз теж неспокіні і складні часи, гинуть люди, але усі ми розуміємо, что це дві великі різниці, як говорять у нас в Одесі.
Згадаю я як загиблого прадіда від рук німців, так і загублену прабабку з двоюрідним дідом, яких репресували "Совєти". Дві сторони тієї війни викликають обурення, але Німеччина - держава, що відчуває свою провину за неї і за свої дії. Росія же ж як нащадок СРСР відчуває себе лише переможцем, усюди правою й непогрішною.
До біса колорадів, які зробили символ Перемоги (сумнівний символ, але ж так вони його позіціонують) власним, а також намагаються привласнити собі саме свято.
Я українка, і я буду радіти не перемозі СРСР або тим паче Россії, а закінченню страшної війни, так само як і нормальні, незомбовані росіяни.